Татьяна Иващенко драматург (ivaschenkodrama) wrote,
Татьяна Иващенко драматург
ivaschenkodrama

"МНЕ ТЕСНО В ИМЕНИ СВОЕМ..."

Татьяна Иващенко "Мне тесно в имени своем"
Прем'єра: 03.10.2004

Режисер-постановник - Володимир Борисюк
Сценографія та костюми - заслужений діяч мистецтв України
                                             Андрій Александрович-Дочевський
Пластичне рішення - Ольга Семьошкіна

Дійові особи та виконавці:

Сергій Єсенін – заслужений артист України Євген Нищук

Айседора Дункан – Лариса Трояновська

Боль вот плата за творчество.
У виставі використано музику Астора П’яцолли
Вистава іде російською мовою, без антракту.
Тривалість вистави – 1 год. 45 хв.


http://www.suzirja.org.ua/ukr/plays/mne_tesno.html

  «Мне тесно в имени своем»  - история любви Сергея Есенина и Айседори Дункан.
  Режиссер постановщик – Владимир Борисюк   Роли исполняют: Сергей Есенин – заслуженный артист Украины Евгений Нищук, Айседора Дункан – Лариса Трояновская   Представление на одно действие, идет русским языком, длительность представления 1 час. 45 хв..   Ничего так не отображает стиль эпохи, как любовные истории. История любви известного русского поэта Сергея Есенина и знаменитой американской танцовщицы Айседори Дункан стала легендой. Взаимоотношения, жизни и смерть, этих двух ярких личностей и сегодня продолжают волновать наше воображение. Драматург и актеры сделали опять поднять завесу над этой тайной. 



http://gloss.ua/theatre/plays/Mne_tesno_v_imeni_svoem_1

Мне тесно в имени своем...

История любви Сергея Есенина и Айседоры Дункан










0017 (2)

0018 (2)

231-2-1 IMG_0028 (2)
IMG_0024 (2)


Располневшая коротко стриженная сорокатрехлетняя женщина и двадцатисемилетний голубоглазый красавец, говорящие на разных языках. Казалось бы, самая парадоксальная семейная пара, какую только можно себе представить, но ведь речь идет о эпатажной танцовщице Айседоре Дункан и мятежном поэте Сергее Есенине. Их история любви полна душевной боли и безысходности, трагический финал скор и предрешен заранее…


Спектакль поставлен по пьесе современного украинского драматурга Татьяны Иващенко. С её творчеством, отличающимся неординарным взглядом на знакомые вещи и отточенным психологизмом, заядлые театралы хорошо знакомы. Достаточно упомянуть такие спектакли как «Тайна бытия" или "Empty trash". «Боль вот плата за творчество». И на этот раз Иващенко предлагает необычный взгляд на романтическую историю любви двух талантливых людей.

«Интересная история названия этой пьесы, которую
кое-кто воспринимает как строку из его стиха. Но это не так. Название мне приснилось: во сне я увидела Есенина и он с несказанной грустью сказал одну фразу: „Мне тесно в имени своем…“ И она стала словно эмоциональным ключом пьесы», — рассказывает Татьяна Иващенко.


Автор: Марита Гош


    • Мне тесно в имени своем...
    • Мне тесно в имени своем...
    • Мне тесно в имени своем...
    • Мне тесно в имени своем...
    • Мне тесно в имени своем...
    • Мне тесно в имени своем...
    • Мне тесно в имени своем...
    • Мне тесно в имени своем...
Мне тесно в имени своем...Фото: suzirja.org.ua Мне тесно в имени своем...
<input ... >
22 октября 2008 - 23 октября 2008
Выставка победительницы
Автор: Даниел Крейг
Существует такая показательная тенденция: зачастую творчество наших украинских живописцев прямом и переносном живописцев прямом и переносном смысле этих слов, за пределами нашей смысле этих слов, за пределами нашей страны.
В театральных кругах появился новый Есенин
Карта
«Мне тесно в имени своем...» - легендарная история любви великого русского поэта Сергея Есенина и знаменитой американской танцовщицы Айседоры Дункан. История настоящих чувств и переживаний, любви и ненависти, жизни и смерти по-прежнему волнует зрителя XXI века. Впрочем, как же может не волновать столь тонкая поэзия русского гения, наполненная душевными переживаниями и любовью!

Впервые спектакль по пьесе современного украинского драматурга  Татьяны Иващенко, был поставлен режиссером-постановщиком Владимиром Борисюком на большой сцене в театральной мастерской «Созвездие» в 2004 году, где его можно увидеть и по сей день. Главных героев любовной эпопеи играют заслуженный артист Украины - Евгений Нищук и актриса Киевского академического драматического театра на Подоле - Лариса Трояновская.
Представление на одно действие, длительностью в 1 час и 45 минут, пронизано красивой русской речью и невероятными монологами Евгения Нищука, в котором просматривается поразительное сходство с самим Есениным. Высокий, двадцатисемилетний голубоглазый поэт, ангел и бес в одном лице. В одно мгновение из его уст взлетают пылкие любовные клятвы и непристойная уличная брань в адрес Айседоры. Столь харизматичная  игра Евгения Нищука завораживает зрителя буквально с первой минуты его появления на сцене. Чего только стоит одни его цыганские танцы.

Довольно неожиданно протрактована в спектакле сама Айседора Дункан. Совершенно не отображающая прототип своей героини Лариса Трояновская, выглядела немного подуставшей от жизни женщиной. Изображая знаменитую танцовщицу, сама актриса с трудом танцевала, и казалось, с огромным усилием над собой делала простые цыганские «па». Ее любовь к Есенину показана больше материнской, нежели страстной.


Безусловно, ее доброта и в какой-то мере искренность, делает из нее хорошую любящую жену, но, увы, Есенину с такой дамой слишком скучно. Его нрав и игривый блеск, в глазах, к сожалению, затмили актерскую игру Трояновской.

Финал постановки также немного  видоизменили. Дабы избежать грустных  сцен, режиссер предпочел показать  нежное прощание двух любящих  людей. Они расстались, простив  друг другу все взаимные обиды.  И только длинный шарф Айсидоры  Дункан напоминал о горьком финале.

Ольга Зинченко

http://gloss.ua/story/40543


ЛЮБОВЬ В СТИЛЕ МОДЕРН

Віра Кандинська

Кіно-театр №2 2005

Кохання в стилі модерн

Ніщо так не відображає стиль епохи, як знамениті любовні історії. Такі, як знаковий роман видатного російського поета Сергія Єсеніна і всесвітньо відомої американської танцівниці Айседори Дункан. Ця романтична історія, що незбагненним чиному увібрала в себе всі крайнощі й контраверсії Срібного віку, продовжує хвилювати й захоплювати і на початку ХХІ століття. Свідчення цього – вистава "Мені тісно в імені своєму..." (за однойменною п’єсою Тетяни Іващенко), яка з незмінним успіхом іде на сцені київського театру "Сузір’я".
Метафоричним тлом для безумних пристрастей у сценічній версії Володимира Борисюка є вигадливі декорації Андрія Александровича-Дочевського: два рухливих напівкруглих помости, по краях обрамлені порожніми пляшками з-під шампанського, в які встромлено оплавлені свічки. Разом ці половинки утворюють широкий бенкетний стіл, нарізно – окремі кімнати, розчахнуту чорну пустку, в яку падає поет у своїх хворобливих мареннях, символічні береги, що в фіналі розділяють закоханих... Але про все по порядку.
В уяві глядачів виникає засніжена Москва 1921 року. В життя 43-річної Дункан (Лариса Трояновська) смерчем вривається 27-річний Єсенін (Євген Нищук), щоб назавжди стати для неї сином і коханцем, ангелом і бісом в одній подобі. Поезія іскрометного російського генія – переплавлений душевний біль. Оплачуючи мистецтво стражданнями, він по-живому крає власне серце, а заразом і серце коханої жінки. Єсенін впивається вином, надривно танцює циганочку та несамовито б’ється в корчах творчих мук. З його вуст упереміш із віршами й палкими любовними клятвами злітають гіркі образи та вуличні лайки на адресу Айседори, а напади ненависті раз у раз змінюються катарсичними напливами ніжності й каяття.
Значний творчий потенціал розкриває в ролі Єсеніна молодий актор театру ім.Франка Євген Нищук (якого всі пам’ятають як ведучого "помаранчевих" акцій на Майдані Незалежності). З першого виходу він буквально приковує увагу глядачів не лише незбагненним поєднанням зрілої майстерності з вибуховою енергією молодості, а й тією рідкісною і безцінною якістю, яку зазвичай називають акторською харизмою.
Досить несподівано у виставі потрактовано постать Айседори Дункан. Актриса київського Театру на Подолі Лариса Трояновська помітно відходить від історичного іміджу екстраваґантної femme fatale, переконаної феміністки та войовничої експериментаторки в мистецтві й житті, що сміливо кинула виклик хореографічним і суспільним законам. Айседора в її виконанні постає радше втіленням традиційних жіночих чеснот – безмежного терпіння і всепрощення. В ній більше від матері, ніж від коханки. Вона ніжно оберігає коханого чоловіка, везе його в Європу, Америку і знову в Росію, марно намагаючись врятувати від незбагненного внутрішнього вогню, що випалює його зсередини. А натомість сама крок за кроком занурюється в безодню...
1925 року Єсенін укоротить собі віку в порожньому номері петербурзького готелю. Через два роки трагічно загине Дункан. Але все це лишається поза межами вистави. У фіналі закохані розлучаються, прощаючи взаємні образи. Лише довгий газовий шарф, що доповнює вбрання Айседори-Трояновської у першій і останній сценах, нагадує про загальновідомий невинний аксесуар, який у призначений час перетворився на смертельну петлю в руках невблаганного фатуму.



http://www.suzirja.org.ua/ukr/press/34.html


Tags: "Мне тесно в имени своем...", Євген Нищук, Лариса Трояновська, Марита Гош, театр "Сузір'я"
Subscribe

Comments for this post were disabled by the author