АРХІВ ЖУРНАЛУ "ДНІПРО"



Іван Дощ

огляд вистав за сучасною драматургією «У пошуку свободи: нове відчуття реальності в театральній діагностиці»

Якщо театр є своєрідною діагностичною моделлю світу, то сучасна драма – її найчутливіша й найточніша зона. Характерно, що серед недавніх постановок нових українських п’єс чимало авторів, які друкували свої твори на сторінках «Дніпра», що засвідчує прогностичну точність вибору журналу. Переглядаючи вистави останнього часу, мимоволі відчуваєш суттєвий поворот і замислюєшся – що їх об’єднує? Перш за все очевидна тенденція до сучасності, адже ще недавно в репертуарах переважали історичні п’єси. Найбільшу популярність завоювали біографічні тексти, зокрема персонажі-митці, особливо літератори: постаті Лесі Українки в Неди Нежданої і К. Демчук, І. Франка у Тетяни Іващенко і Кліма, Т. Шевченка в О. Денисенка, Б. Пастернака і Марини Цвєтаєвої у Є. Чуприної, Л. Толстого в І. Коваль, М. Шагала у З. Сагалова, Едіт Піаф у Ю. Рибчинського і О. Миколайчука та інші. Радикальні інверсії архетипних персонажів  пропонували А. Крим – відносно Дон Жуана та Ромео і Джульєтти, Р. Феденьов – Моцарта і Сальєрі, Марина та Сергій Дяченки – Дон Кіхота тощо. Театри ніби здійснювали радикальну ревізію системи цінностей, знімали з п’єдесталів і олюднювали минулих героїв. Імовірно, у мінливому й оманливому світі часу перемін одна з основних тенденцій – пошук авторитетів і стабільності. Натомість нині пріоритетним стало усвідомлення сучасності…

http://www.dnipro-ukr.com.ua/scenariy-20628.html

ЖУРНАЛ "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР" №4 2012

У журналі "Український  театр" №4 2012 р. надруковано матеріал про творчість драматурга Тетяни Іващенко і актриси Лариси Трояновської.

укр ьеаьр и№4 2012

http://presspoint.ua/press/pressiteminfo/8627



LT LT 1




"...Згодом у творчій долі Лариси Трояновської з’являється драматургія Тетяни Іващенко, що на­ завжди стає для неї визначальною і найбажані­шою для втілення на сцені. Перша п’єса Т. Іващен­ко «Зумій за хвіст спіймати бісенятко» з’явилася на сцені Театру на Подолі, в ній Лариса Троя­новська і Сергій Бойко розіграли комедійну си­туацію про варіанти, як можна вийти заміж. По­тім була вистава «Я убив» і, зрештою, знакова як для драматурга, так і для актриси – «Таїна буття». То були часи, коли видатні люди переставали бути «пам’ятниками на постаментах», коли гляда­чів цікавило, якою саме людиною передусім був той чи інший відомий митець. І Тетяні Іващенко вдалося у п’єсі «Таїна буття» вивести на сцену не бронзового Каменяра, а живого й страждаючого Івана Франка, з усіма його душевними переживаннями, болями втратами. В хронології п'єси - історія одруження  й сімейного життя Франка з Ольгою Хоружинською. Роль Франка виконує Володимир Кузнецов. У виставі вдалося витримати баланс побутового і поетичн Франко-Кузнецов повставав розгубленим  і переконаним, люблячим і ніжним байдужім, цілеспрямованим і ніжним. Хоружинська-Трояновська  - дружина генія і тут актриса використовує усю палітру переживань жінки, яка прагне кохання, любить сама і хоче відповіді на свої почуття. Вона не може бути лише соратником і другом, та Франко не годен дати їй кохання, не для неї він напише верршинні: "­Чому являєшся мені у сні?..." Сценографічним образом вистави (художник О.Карпусь) стає залізне ліжко без сітки, тільки з остовом, на який з різних боків присідають чоловік і жінка. Ліжко, що повинно об'єднувати подружжя, своїм чорним проваллям назавжди роз'єднує. На високу ноту співчуття долям цих людей виводять актори історію Франко і Хоружинської.
Ще одну історичну особу, завдячуючи п'єсі Тетяні Іващенко, довелося зіграти Ларисі Трояновській. Вистава "Мне тесно в имени своем..." йде на сцені Київської майстерні театрального мистецтва "Сузір'я". В дкетній виставі Трояновська грає Айсидору Дункан, у ролі Єсеніна Євген Нищук. Знову любовно-сімейні стосунки, дещо іншого характеру, хоча також із поетичною натурою. В образі видатної танцівниці Лариса Трояновська йде насамперед від людського. Танців, звісно, немає, перетанцювати Дункан - марні намагання; завдання в іншому - спробувати передати переживання талановитої іноземки, яка опинилася в революційній Росії, затягнута у вир шаленої особистості Єсеніна. Актриса надзвичайно темпераментно, чуттєво передає стан героїні, на яку несподіванно звадюється кохання. Тетяна Іващенко у своїх творах рішуче відмовляється від однозначності характерів, заглиблюючись у стосунки шероїв, драматург завжди дає простір для акторської фантазії. В її конкретних історичних персонажах виконавець завжди може знайти щось суголосне особистим переживанням, власним міркуванням. "Мне тесно в имени своем..." побудовано у вигляді діалогів, актори існують у образах і поза ними, коментуючи дії своїх персонажів. У цій подвійній грі створюється певний стереотип, через що образи стають об'ємними, надзвичайно інформативними. У просторі вистави любов наче вібрує, її флюїди можна відчути фізично. Остання фраза Айседори до Єсеніна, з яким ролучається: " Я тебя люблю, а ти?" тане в повітрі без такої очікуваної відповіді..."


http://issuu.com/culture.ua/docs/ukr_teatr__4_edited_for_web

ЖУРНАЛ "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР" №3 2012

шкондина

http://presspoint.ua/read/7330?

http://issuu.com/culture.ua/docs/___3_2012_web?mode=window&viewMode=singlePage&printButtonEnabled=false&backgroundColor=%23222222







Параскева - Алла Шкондіна, вагітна - Катерина Король.




Сцена з вистави "Елегія STYKS".

У 1947 році польська ріка Вісла для українців західних земель стала образним, та й реальним символом зловісного підземного Стікса, тому що сотнями тисяч людей примусове переселення на польські землі в результаті акції «Вісла» видалося переходом на той бік життя. Ідея створення сценічного твору про трагічні події належить Лесі Ратинській – президенту Благодійного фонду ім. І.Франка «Посвіт». За романом «Останні історії» польської письменниці Ольги Токарчук драматург Тетяна Іващенко та режисер Олександр Король створили пєсу «Елегія Стікс», яка знайшла втілення на сцені Львівського обласного музично-драматичного театру ім. Ю. Дрогобича в Дрогобичі.


Collapse )

"Я З ДИТИНСТВА БУЛА ДРАМАТУРГОМ"



"Я З ДИТИНСТВА БУЛА ДРАМАТУРГОМ"

У Львівському обласному академічному українському музично-драматичному театрі ім. Юрія Дрогобича 1 травня 2012 р. відбулася прем’єра вистави «Елегія STYKS», присвяченої одному з найтрагічніших моментів історії українського народу – Акції «Вісла». Серед авторів, які долучилися до її створення, є киянка Тетяна Іващенко. З нею – наша розмова про роботу над цією виставою.

-       Пані Тетяно, чи Вам, киянці, не було лячно братися за історію, далеку від Вашого буття?

-       У мене є чудова подруга, унікальна акторка Галина Стефанова. Вона – галичанка. Багато іі земляків пройшли всі кола пекла... Саме розповіді Галини допомогли мені пізнати Галичину, зростися з болями й незламним духом цих людей. Інколи в мене виникало відчуття, що все це я пережила сама. Тож коли Олександр Король, головний режисер Львівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича, запропонував мені написати п’єсу про виселення українців з їхніх прабатьківських земель, я зразу ж погодилася, бо духовно була готова до написання такого сценічного твору. В мене було відчуття, що я – не сторонній споглядач в цій історії »Вісла», а її реальний учасник.

-        А як Ваше авторське «я» зживалося з прозою Олі Токарчук?

-       Олександр  Король, як належить творчій особистості, мав різні задуми з цього приводу. На початку роботи це мала бути повністю моя п’єса. І я її написала. До п᾽єси увійшли чотири життєві історії, які нічим між собою не були пов’язані. Але з часом режисерський задум змінився, це творчий процес. До вистави увійшов великий уривок з роману Олі Токарчук, поезія Богдана-Ігоря Антонича, таким виявилось особисте бачення режисера Олександра Короля і частково сцени з моєї п’єси. Таким чином вистава отримала трьох авторів: О. Токарчук, О. Короля і мене. Гарна вийшла вистава, така тремтлива поетична елегія. У моєму творі було багато тексту, а у виставі Олександра  Короля більше наголос на пластику, спів. Це насправді чудове вирішення теми. Для мене в цій роботі вилився мій біль за Україну, не тільки пережитий в Акції «Вісла», а й сплюндрування століттями мого краю сконцентрувалося для мене в цій п᾽єсі.  Вишукана поезія Б.-І. Антонича стала світлим обрамленням отого нестерпного болю . Велика заслуга в сповідальній ноті вистави належить народній артистці України Аллі Шкондіній,  яка не побоялася виглядати на сцені старою жінкою і зуміла передати біль усіх людей, змушених назавжди попрощатися з отчим домом. Гра Алли Шкондіної не могла залишити нікого байдужим під час вистави, бо напруга її акторського єства таки добивалася до кожного серця.

-        Чи буде розвиватися Ваша п’єса, чи можна вірити, що вона прийде до глядача в такому варіанті, як Ви її написали?

-        Моя п’єса завелика, а режисер мав свій задум, як я вже казала, і поєднав трьох авторів. А ще є у вистави автор ідеї – Леся Ратинська. Президент Благодійного фонду ім. Івана Франка. Саме пані Лесі  належить ідея не просто зробити концерт, присвячений трагічним подіям, а пережити цю Голгофу, через драматичну виставу, пройти стежками болю. Глядачі, які зібралися в Дрогобичі на прем’єрі 1 травня, не могли зупинити сліз. Це прекрасно, що ми вперше про це заговорили, бо з нами влада завжди робила те, що хотіла, – і колись, і зараз. Сподіваюся, що на світі є ще режисери, яким завдає болю ця тема; і моя п’єса буде повністю реалізована на сцені.

-        Чи Ваші майбутні творчі плани пов’язані з Галичиною?

-       Олександр Король планує поставити мою п’єсу «Втеча від реальності», яка присвячена темі наркоманії. В загалі я дуже люблю Галичину, інколи мені здається, що в минулому житті я була галичанкою. Люблю блукати Дрогобичем, мені ввижається, що саме тут я багато розмовляла з Іваном Франком. Я вивчила безліч матеріалів про життя Івана Франка, коли писала п᾽єсу «Таїна буття». З цією виставою Львівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Ю. Дрогобича вже гастролював у Польщі. Тепер – інша моя робота представлена на суд театральних глядачів Польщі.

-        А як це бути жінкою і драматургом в Україні?

-        Я ніколи не замислювалася над цим питанням. Можу навіть сказати, що я з дитинства була драматургом. Знаю, що я ніколи не змогла б жити за межами України, хоча мала безліч пропозицій покинути батьківщину. Але це мій край, моя земля, якої я ніколи не залишу. Я люблю театр! Від усіх політичних болів і реалій українського життя я можу заховатися в театрі. Театр мій ангел-хоронитель. А найбільша моя радість, коли раптом хтось прийде на виставу за моєю п’єсою, і вистава забере у людини все неґативне, що накопичилось у душі. Принесе мить насолоди чи, можливо, катарсису. Це – найщасливіші миті мого життя.

-       Бажаю Вам, щоб таких митей у Вашому житті було якомога більше.

 

  Анастасія КАНАРСЬКА

 http://www.theatre-in-drohobych.com.ua/chanells/show/212

НОВІ СТИЛІСТИЧНІ АКЦЕНТИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМИ. "ТАЇНА БУТТЯ"

 
 

Ольга Хоружинська та Іван Франко. Київ, травень 1886 р.



Оксана Ожигова

...Останніми роками визначилася загальна тенденція до інтимізації особистого життя персонажів, що сприяє «олюдненню» сучасної драми. Це, в свою чергу, вимагає нових стилістичних засобів, глибоко індивідуальних для кожного письменника. Стильовою домінантою п’єси сучасного українського драматурга Т. Іващенко «Таїна буття» (шість споминів) є об’єктивація внутрішнього світу героїв. Твір побудовано на ретроспективних спогадах Івана та Ольги Франко про роки їхнього спільного життя.

 Уже в першій картині п’єси з’являється своєрідний символ внутрішнього сумління героя.

 Ремарка. На кону спалахує багаття. З’являється гуцул-ворожбит — переодягнений Франко.

 Мотив переодягання поширений в українській літературі. Він виступає засобом створення комічного, активізує мовну своєрідність того чи іншого персонажа залежно від конкретної ситуації. У згаданій п’єсі травестійний характер зачину має пророчо-трагічне звучання. Семантично наголошена репліка Гуцула-ворожбита («Не тебе, пташко, чоловік твій любить») концентрує зміст усього твору.

 У центрі п’єси — актуальна для модерної літератури проблема генія та навколишнього світу: чи може бути щасливим геній, чи може дарувати щастя близьким людям, чи визнають його сучасники, і як він розуміє їх. Шукаючи відповіді на ці питання, авторка творить за законом концентрованої системної цілеспрямованості мовних образів, за допомогою яких окреслює багатогранну картину внутрішнього світу персонажа. Мова п’єси вдало передає найтонші нюанси людських почуттів, взаємин, думок. Як відомо, особистий світ персонажів часто розкривається через їхні внутрішні монологи. Саме такі монологи відтворює Т. Іващенко, використовуючи приватне листування героїв. Листи І. Франка як справжнє мистецтво слова та думки письменника постають у п’єсі своєрідним стильовим засобом віддзеркалення інтимних переживань героя у характерній для нього індивідуальній манері.

 Іван Франко: А діло, про котре я хотів би писати Вам, ось яке. Що сказали б Ви, якби який-небудь галичанин, приміром я, приступив би до Вас з просьбою: будьте моєю дружиною?.. Ставлю се питання як гіпотезу, і прошу Вас обдумати як гіпотезу…

 Ольга Франко: …А чому в такій сухій академічній манері? Закоханий так не може писати… Треба якось змінити цей стиль.

 Багатозначність лексеми стиль та можливість різного її тлумачення відповідає основній концепції нової драми — поставити слово у центр уваги читача (слухача, глядача). Через обігрування внутрішньої форми слова відбувається моделювання особистості (в тому числі і мовної) персонажа.

 Ольга Франко: 1886 рік. Франко був вражений і щасливий зустрічі зі мною. Це я прочитала по його очах…

 Залежно від місця теми та реми в актуальному членуванні останнього речення компонент прочитала відповідає різним значенням. Якщо вважати його темою, то фраза набуває такого тлумачення: відносини, що зароджувалися і розвивалися у листуванні, є міфом, вигадкою Ольги, яка інтерпретувала її по-своєму. Адже вона прочитує погляд, як читала твори, листи, а в цьому виявляється буденне ставлення героїні до нареченого.

 Якщо ж назва дії «прочитала» виступає ремою, то сама дієслівна форма минулого часу доконаного виду вказує на довершену дію, яка й зумовлює певний результат: Ольга Франко: Ми побралися з Франком 16 травня у Києві.

 Особливості епістолярного жанру у драмі «Таїна буття» є основою розгортання сюжету. Навіть кульмінація твору «схована» у листі: Іван Франко: Люба Ольдзю! Клянуся, що де б я не був, Ви завжди зостанетесь для мене провідною зорею моїх діянь, метою, до якої я прагну… Львів. Серпень 1875 року…Ольга Франко: Я ошелешена. 1875 рік! Це неможливо!.. Але ми познайомилися із Франком через 10 років після написання цього листа! Так от про кого говорив гуцул-ворожбит?! «Ольга Рошкевич…» .

 Змальовуючи почуття Ольги, автор знову вдається до епістолярного стилю, вводячи у текст лист, надісланий сестрою Рошкевич дружині І. Франка: «Сестра моя Ольга заповіла покласти собі під голову до труни листи Івана Франка, перев’язані стрічкою…» .


Collapse )

 Вся стаття тут:
http://www.dramaturg.org.ua/archives/763

ДЕРЖАВА СИЛЬНО РІЖЕ І ЗАГАНЯЄ ТЕАТРИ У САМОВИЖИВАННЯ...

Гості «Вашої Свободи»: Олексій Кужельний, художній керівник театру «Сузір’я»; Богдан Струтинський, художній керівник Київського національного академічного театру оперети.
 
У Києві діє близько півсотні театрів. Доволі серйозна цифра. Вони розраховані на всілякі смаки глядачів, репертуар там теж різноманітний, актори – режисерські різноманітні знахідки. Є великі, всесвітньовідомі майданчики, є й маленькі театри-студії...
 
 
Олексій Кужельний

 
– Пане Олексію, три роки тому у Вас був дуже складний випадок, коли була навіть спроба виселення театру «Сузір’я». Чим це закінчилося?  
З 25 років, які ми працюємо у цьому приміщенні, я особисто не пам’ятаю й дня, коли нас хтось не хотів би виселити

Олексій Кужельний: З 25 років, які ми працюємо у цьому приміщенні, я особисто не пам’ятаю й дня, коли нас хтось не хотів би виселити. Три роки тому був, може, найяскравіший.
 
– Ласий шматочок. Так?
 
Олексій Кужельний: Весь час продовжується.
 
Щоб торговий центр побудувати.
 
Олексій Кужельний: У нас, знаєте, 400 квадратних метрів у двох поверхах. Там торговий центр складно побудувати. Але це все ж таки…
 

Це пам’ятка архітектури інтер’єру стилю модерн. Оцього дуже мало по Києву. Він збережений абсолютно. І дуже хотілося б, щоб він залишився загальнодоступним для глядачів, таким, як він є на сьогодні....

– Ні-ні. У тому плані, що дуже важливо, що ви обоє стверджуєте, що і в Театрі оперети, і в Театрі «Сузір’я» кількість глядачів зросла, і аншлаги, і навіть питають зайвий квиток. І це важливо!

Вся стаття тут:
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24603174.html


КОШИК ПОРОЖНІЙ - ВИ ЩАСЛИВІ. 5 РОКІВ ВИСТАВІ EMPTY TRASH

"Театрально-концертний Київ", червень-липень 2012 (стор.20).



КОШИК ПОРОЖНІЙ - ВИ ЩАСЛИВІ.



Олена Мацепура

Вже 5 років поспіль на сцені Молодого театру грають виставу з інтригуючою назвою "Empty trash або Спалюємо сміття".

Прем`єра вистави відбулася ще у 2007 році. EMPTY TRASH — це спільний продукт театрального мистецтва українського сучасного драматурга Тетяни Іващенко та відомого молодого режисера Юрія Одинокого. Крім того — це перша робота талановитих майстрів в Молодому театрі.

Як відомо, Київський Академічний Молодий театр на чолі з художнім керівником Станіславом Мойсеєвим активно займається першопрочитанням, його кожна наступна прем’єра – заколот проти буденності і сірості. Тому, така творча співпраця з сучасним драматургом повністю відображає загальну направленість естетичних уподобань театру.

Так в чому ж секрет успіху вистави? Чому EMPTY TRASH досі залишається на театральній арені?...


http://issuu.com/culture.ua/docs/tkk__06_2012_web_skor

Вся стаття також тут:
http://ivaschenkodrama.livejournal.com/26161.html

НІЧ У МУЗЕЇ

В газеті "Культура і життя", №21 (стор. 10) нова публікація Алли Підлужної "Ніч у музеї".





   Багата і змістовна експозиція Національного музею літератури України, що знаходиться у центрі Київа, відображає розвиток української літератури від ХІ сторіччя до наших днів. У Музеї зберігаються унікальні стародруки, так, наприклад, є перша друкована книга слов'янськми літерами "Апостол" Івана Федорова, рукописи, прижиттєві видання різних письменників, фотографії, особисті речі. Загалом у Музеї зібрано понад 80 тисяч експонатів.
   Музейні зали розташовані в пам'ятці історії та архітектури ХІХ століття - головному корпусі  Колегії Павла Галагана архітектор О.Шилле) - колись елітного учбового закладу міста. В бібліотеці Колегії, інтер'єр якої розроблено італійськими майстрами і який майже повністю зберігся, працював під час  приїздів до Києва в 1885 і 1886 роках Іван Франко. В колегіальній церкві Св.Павла, в цьому приміщенні нині знаходиться  перший зал експозиція Музею, Іван Франко у 1886 році вінчався з Ольгою Хоружинською.  Отож, духом творчості та життя великого Каменяра простір Музею літератури, можна сказати, пронизаний особливо.
Тому, логічно, що відзначаючи Всесвітній День музеїв, за традицією це свято вже кілька років прходить у столиці під девізом "Ніч у музеї", заступник директора з наукової та освітньої роботи Раїса Сеннікова запропонувала, щоб ця "Ніч" була присвячена Іванові Франку, і організувала зустріч з акторами Київського театру на Подолі Ларисою Трояновською та Володимиром Кузнецовим, які і постали в цих пам'ятних стінах в образах Івана Франка та Ольги Хоружинської.
   У Театрі на Подолі протягом десяти років йде вистава за п'єсою Тетяни Іващенко "Таїна буття". В ній йдеться про непрості, болючі стосунки подружжя Франків, про титанічну працю Франка-письменника, громадського діяча, філософа, про його світлу і вразливу душу, що все життя прагнула любові. Драматург у цій дуетній п'єсі зуміла відтворити духовний всесвіт велета духу, але й показала Франка живою людиною, чоловіком з усіма проблемами, які випадають на долю людини, розповіла його родинну історію так, щоб він став близьким і зрозумілим глядачам. Зіграти цілу виставу в залі Музею було непросто, тож актори зробили своєрідну літературну композицію за текстом п'єси. Драматична частина супроводжувалась україськими піснями і грою на бандурі у втконанні Надії Бояніської.
   Наче спрацювала машина часу, що перенесла присутніх у роки, коли Ольга Хоружинська познайомилась у Києві з Івном Франком, коли чекала від нього листів і дочекалася освідчення. Хоружинська-Трояновська і Франко-Кузнецов стали перед вівтарем, на тому самому місці, де стояли справжні Франко і Ольга тут у церкві колись? А актори емоційно і переконливо передали атмосферу родинних стосунків, протиріччя поглядів на життя та сім'ю. Пронизлово звучали слова про хворобу і душевні страждання, про ті миті, коли Іванові "тричи являлася любов...", але не до Хоружинської - справжніх почуттів до дружини не було. Були обов"язок, порядність і дружба. А їй так хотілося кохання.
   Лунко розносилися слова акторів залою Музею, уважно спостерігали за тим, що відбувається письменники з численних портретів. Глядачі відчули тієї ночі в Музеї велику драму життя Івана Франка, генія, який написав стільки, скільки, здається, одній людині не під силу, а жив так, що й поховати його не було у чому.
   Виходячи з Музею, подивилася на портрет Івана Яковича. Він спокіно й трохи сумно спостерігав, здавалося, що засумував від почутого і ще раз пережитого. Але все ж таки, попри всі трагедії та негаразди то було велике життя і пам'ять про Івана Франка живе в слові, на екрані, на театральній сцені.


http://issuu.com/culture.ua/docs/maket_21_web

ТВОРЧА АКЦІЯ "ВІСЛА"

ТВОРЧА АЦІЯ "ВІСЛА"

Алла Підлужна. Газета "Культура і життя" №20, 18 травня 2012 (стор.10)..




Маршрутом виселення українців на польські землі з виставою про ті давні події 1947 року - "Елегія Стікс" Тетяни Іващенко та Олександра Короля - творчим туром проїхав Львівський обласний музично-драматичний театр ім.Юрія Дрогобича з Дрогобича...


http://issuu.com/culture.ua/docs/maket_20_web

ВИСТАВА "ЕЛЕГІЯ STYKS" У ПОЛЬЩІ



Балтійський драматичний театр
ім. Ю. Словацького у Кошаліні (BTD)
та Управа відділу та гуртка в Кошаліні Об’єднання українців у Польщі
запрошують на п’єсу за мовивами роману О. Токарчук «Останні історії»

"ЕЛЕГІЯ STYKS"

Львівького академічного обласного
музично-драматичного театру
ім. Юрія Дрогобича з м. Дрогобича (Україна)

Bałtycki Teatr Dramatyczny
ul. H. Modrzejewskiej 12, Koszalin

5 травня 2012 року
о год. 18.00


Вистава “Елегія Стікс” – це спроба передати внутрішній стан українського народу у далекому 1947 році, коли відбувалася операція «Вісла».

Квитки в ціні: нормальний – 25 зл, пільговий – 15 зл. (для пенсіонерів, студентів, дітей)
можна буде купити в бюро Управи Об’єднання українців у Кошаліні, вул. Пілсудського 6/1,
або безпосередньо перед виставою в BTD в Кошаліні.
Просимо резервувати квитки (місця нумеровані): номер телефону організатора: 94/ 342 64 70

Ми зникли одного дня. Всі звідти. У наших домах поселилися чужі люди. Ми сіли в холодні повільні потяги. Товарні, бо ми були товаром. Дорогою губилися діти, світлини і документи, так що не вдасться вже відтворити генеалогічних дерев. Є заледве сіянці, маленькі кущики. Той зник, той не повернувся, той виїхав до Штатів, того хтось застрелив, коли він повертався з війни, теж під Ключборком чи Калішем; тих підпалили сусіди, і згоріли всі їхні папери, тому тепер не відомо, ким вони були.
Вистава “Елегія Стікс” – це спроба передати внутрішній стан українського народу у далекому 1947 році, коли відбувалася операція «Вісла».
Маси, мільйони людей, було зірвано, вивернуто з корінням із нажитих, облюбованих, споконвічних земель, вивезено, викинуто і розпорошено…
Через спогади українки Параскеви про її життя з чоловіком поляком
проходять людські долі, плаче українська душа та ридає за вишиванкою…
…Молода юнка – сповнена любові та жаги і її коханий, що ладен небо прихилити та зупинити громовицю – лиш би кохана не смутилася.. АН ні… У їхню долю втручається Перевізник, котрий відчиняє з гуркотом двері вагону, що ведеть у невідомість на чужині…
…Українська родина, двоє синів, надія батька та матері…. Одвічний конфлікт поколінь. Але , незважаючи на різні погляди та переконання, ніщо не може стримати Перевізника, у котрого є певна мета – відчинити двері вагону, що їде в один бік, далеко від рідної домівки…
…Нікого не шкодує Перевізник – ні старого, ні малого, ні ненародженого.
І як останній акорд – невідомість, плач душі та стогін людських сердець під браваду тодішнього ладу…. Як тут не збожеволіти?!...
І згадує стара Параскева…
Якоїсь ночі, - кордон рушив із місця - і опинився цілком деінде. І виявилося, що ми опинилися не на своєму боці. А оскільки людина не може жити без кордонів, ми вирушили їх шукати.

http://www.harazd.net/index.php?glowna=szczegoly_kalendarium&nr_kalendarium=606



Український тижневик (Польща) подав календар гастролей Українського академічного
обласного музично-драматичного театра ім. Юрія Дрогобича.



Зустріч з театром у рамках відзначення 65-ї річниці Акції «Вісла»


Битів
3 травня 2012
, 1800, Битівський центр культури (ul. Wojska Polskiego 12) – театральна вистава «Елегія Styks» авторства Львівського академічного обласного музично-драматичного театру – спроба передати внутрішній стан українського народу 1947 р., коли відбувалася Операція «Вісла»

Кошалін
5 травня 2012
, 1800, Балтійський драматичний театр (ul. Modrzejewskiej) – театральна вистава «Елегія Styks»

Слупськ
6 травня 2012
, 1400, Міський будинок культури (ul. Braci Gierymskich) – театральна вистава «Елегія Styks»

Ґданськ
7 травня 2012
, год. 1830, Театр «Мініатюра» у Вжещі – вистава «Елегія Styks»


http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:0UdNShGhk04J:nslowo.pl/index.php%3Fsearchadv%3D%26catid%3D11%26type%3D28%26Itemid%3D141%26option%3Dcom_classifieds+&cd=23&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=firefox
Генеральний консул України у Гданську – Мирон Янків
та
Поморський відділ Об’єднання українців у Польщі
має честь запросити
на виставу

„Елегія СТИКС”

у виконанні
Музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича
з м. Дрогобич (Україна)

понеділок 7 травня 2012 р. 18.30 год.
Teatr MINIATURA Gdańsk-Wrzeszcz, ul.Grunwaldzka 16



2012


Вступ вільний


Ми зникли одного дня. Всі звідти. У наших домах поселилися чужі люди. Ми сіли в холодні повільні потяги. Товарні, бо ми були товаром...

І згадує стара Параскева…

Якоїсь ночі, - кордон рушив із місця - і опинився цілком деінде. І виявилося, що ми опинилися не на своєму боці. А оскільки людина не може жити без кордонів, ми вирушили їх шукати...

Львівський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Юрія Дрогобича , м. Дрогобич , директор - Микола Гнатенко

„Елегія СТИКС” за мотивами роману Ольги Токарчук „Останні історії”
Т. Іващенко, О. Король, оригінальна ідея Л. Ратинської

http://www.harazd.net/index.php?glowna=szczegoly_kalendarium&nr_kalendarium=604